Веретільниця

Коли ми з Владиком спускались із полонини Лисича і вже пройшли мармуровий кар’єр біля Ділового, на дорозі ми зустріли цікаву істоту. Здалека я подумала, що то якийсь грубий гігантський черв’як,  зблизька – що то полоз. Щоправда, заокруглена голова викликала нотки сумніву, але те, що ця істотка не отруйна – була впевнена на 100%. Дуже вже вона нас боялась і намагалась безуспішно вибратись із закатаної дороги на обочину :). Тому ми допомогли трекінговими палками (вчасно, так як позаду вже їхала машина, яка б її просто переїхала) і рушили далі. І вже лише у Львові, пошуршавши трішки інтернетом виявила, що ми бачили веретільницю! Мене це приємно здивувало, цікаво було побачити її на власні очі, шкода, що не приділили їй більше уваги при зустрічі :)

Цією весною довелось “перевезти” маленького вужика через дорогу, так як теж їхали машини, а їх на тій ділянці часто переїжджають. А ще, по приїзді у Львів, із татом згадували як ми малими дітлахами ганяли полозів у Криму – набирали із моря воду у пістолетики чи й просто пляшки і вертаючись у табір часто зустрічали здоровенних 1,5-2 метрових жовтобрюхів (жовточеревих полозів), які спали, гріючись на розпечених каміннях. Для нас було задоволенням побризкати на них із пістолетика і спостерігати за ганебною втечею :). Ото дитинство було…)

zamenis_longissimus

На фото полоз, дуже мені сподобалось це фото :) Автор – FelixReimann, фото із вікіпедії.

1 Comment

  1. Ого, це таки була без-лапа ящірка? круть!

Залишити відповідь