Грузія, ч.4. Мцхета

Ну що ж.. пора продовжувати а, взагалі, й закінчувати оповідку про мандри Грузією.. ;)

У останній день нашого перебування у Тбілісі, ми вирішили з’їздити у Мцхету – красиве містечко, яке колись було столицею Грузії.

Мцхета

Добирання

Знаходиться Мцхета у, приблизно, 20 кілометрах від Тбілісі. Ми добирались до містечка маршруткою від станції метро Дідубе, ціна – 1 ларі. У своєму блокнотику (який зараз так приємно-ностальгічно перечитувати..))) знайшла наступну нотатку:

… якщо стояти спиною до (станції) метро, то (треба пройти) прямо до аптеки, з правої сторони (її) обходимо, там є каси. Купуємо квиток, будь-яка вільна маршрутка…

Бачила десь в інтернеті інформацію, що з Тбілісі щопівгодини їздить електричка, але на той час ми про неї не знали. Їхати туди недовго, краєвиди гарні, тішать око.

Що ми бачили, а що ні

Приїхали у центральну частину Мцхети, де нам попався таксист, який зголосився завести нас до храму Джварі – красивої споруди, що стоїть на пагорбі – за 25 ларі. Сторгувались за 20 і поїхали. Спершу, у декого були вар’яцькі плани сходити туди пішки, але після того, як таксист віз нас десь 15-20 хвилин серпантинчиком на гірку, стало очевидно, що то була не найкраща думка. :) Слід зауважити, що нас їхало 6-ро (не рахуючи водія) у невеличкому седанчику, принаймні, стеля у нього була низько – я сиділа на колінах у Саші і кілька раз на ямах добряче гальмувала об неї.

Храм Джварі мене, якщо чесно, не сильно вразив, зате територія навколо нього та види, що відкриваються з тераси – це щось неймовірне!

Мцхета, Грузія, Джварі, храм

Грузія, Мцхета, Джварі, храм, фреска

Грузія, Джварі, Мцхета, вид на місто

Споглядаючи красоти з висоти пташиного польоту, ми помітили кукурудзника, який пролітав недалеко. Відразу згадали історії про те, що із Тбілісі у Местію (Сванетія) кілька разів на тиждень літає невеликий літачок. Чесно, я загорілась ідеєю ним добратись до Местії.) Пізніше, спустившись у місто, ми зайшли у інфоцентр, де уточнили все – літак є, він літає, і скоро мав би летіти. Дівчата з інфоцентру подзвонили в аеропорт, все для нас взнали – летіти близько 1,5 години, вартість – 75 ларі з людини. На жаль, мої супутники не виявили захвату від такого варіанту транспорту, а так хотілось подивитись на гори зверху..

Грузія, Джварі, Мцхета, вид на місто

Провівши трохи часу біля Джварі, таксист повіз нас назад у Мцхету. Тут трапився невеликий конфлікт – він почав доводити, що ми домовлялись на 25 ларі, ми ж доводили своє.. Через 5 хвилин суперечки він нас прокляв і сказав, що ми більше не друзі і він нас запам’ятав.)

Першим ділом пішли до храму, купол якого височів над усіма будинками, і який відразу кидався в очі з тераси Джварі – це був собор Свєтіцховелі – “Животворящий Стовп”. Сказати, що храм красивий, це не сказати нічого. Він нереально ефектно виглядає.. Це, мабуть, найчудовіший храм, у якому мені наразі доводилось побувати…

собор Свєтіцховелі, Грузія, Мцхета

Об’єм всередині, оздоблення, могутні колони… Це те, що точно треба побачити наживо.)

собор Свєтіцховелі, Грузія, Мцхета

Навколо собору мур, всередині ж, розкинулись квітники, розставлені квеврі.. газони, які дядько косив газонокосаркою.. Усе дуже гарне та доглянуте.

собор Свєтіцховелі, Грузія, Мцхета, сад

собор Свєтіцховелі, Грузія, Мцхета, сад, Джварі

Проголодались, тому вирішили зайти кудись поїсти. Таксист, перед тим, як наслати на нас прокляття, порекомендував одне кафе. Ціни у ньому були дещо високі, але вигляд всередині та вид на Джварі через панорамні вікна нас підкупили.

Грузія, Мцхета, їжа, ціни

Ви ж пам’ятаєте про прокляття таксиста?) Спершу ми чекали на офіціантку, кілька раз робили замовлення, бо то чогось на кухні не було, то вона щось переплутала, то забула хто що замовляв…

Грузія, Мцхета, їжа

Минуло 30 хв. Протягом наступних, під дією прокляття, посварились між собою одна пара, ще через кілька хвилин – інша.) Я ж мала сварку із Сашею перед тим.)) У кінцевому результаті, всі сиділи голодні, пересварені, насуплені та мовчазні.) Замовлення нам несли ~ 1 год. 30 хв, ще 30 хв. ми їли та пили. Було смачно, але провести 2 години у порожньому (!!!) кафе, де ми були єдиними клієнтами, занадто..

Часу більше ні на що нам не вистачило, адже у той же день ми забирали речі з хостелу та переїжали у Сігнагі.. Схарені та незадоволені пішли на маршрутку, яка нас і відвезла до Тбілісі. По дорозі до хостелу заскочили на ринок біля станції Дідубе, накупили фруктів, сиру та пурі на перекус перед дорогою. Розсмішив продавець фруктів, який звертався до Андрія:

– Пакупай мандаріни!
– Ні-ні. Дякую.
– Пакупай, ґаварю! Вот, друзья тваї купілі, будут кушать, а ти что будєш? Сматрєть на ніх?

Андрій, здається, піддався.)

От так ми провели день.. Побачили два храми і поїли, а ще стільки всього можна було встигнути…

Попередні частини

Залишити відповідь