Зугдіді

Грузія, ч.7. Сванетія: Местія, Мазері

Раніше, коли я тільки думала про мандрівку у Грузію, я уявляла її гористою, із гострими кавказькими вершинами, покритими снігом та з сванськими вежами і храмами на їх фоні. Знала, що там є і море, і долини, і багато виноградників, і гарних храмів… Але саме та, бажана, Грузія була такою.. Пізніше дізналась, що назва омріяній частинці – Сванетія, і саме туди я найбільше жадала потрапити.

Прибувши потягом у Зугдіді, ми зустрілись із Сосо – приємним усміхненим чоловіком. Чи то щастило нам на чудесних людей у мандрівці, чи то серед грузин так багато приємних хороших людей.. не знаю. Сосо провів нас до свого бусика, де вже збирались люди, що направлялись у Местію. Тут ми вперше стикнулись із перевезенням речей на даху бусика. :) Трішки шокувало, але вже за кілька днів то для нас було звичним ділом.)

Дорога у Верхню Сванетію пролягає мальовничою ущелиною, вздовж річки Інгурі. Їхали приблизно 5 годин, зупиняючись по дорозі біля джерела з мінеральною водою, біля придорожнього кафе перекусити кубдарів, просто помилуватись водосховищем.. Дивитись є на що, тим паче, Сосо зупинявся у “смачних” місцях, щоб ми зробили фото, розказував багато цікаво про місця, через які ми проїжджали.

Інгурі

Водосховище гігантське, так само як і дамба. Якщо гарно придивитись, то внизу можна помітити зеленого автобуса, от і масштаб.)

Інгурська ГЕС

Прибувши у Местію, ми вирішили зайти в інфоцентр по карти та прогулятись трішки центральною вулицею, так як Сосо мав кілька справ у місті. Местія справила гарне враження – чисте, красиве містечко із розвиненою інфраструктурою. Чого тільки вартує їхня будівля суду! На жаль, фото не маю, насолоджувалась краєвидами. :)

Местія

У Мазері ми приїхали десь о 12, і, лише вийшовши з машини, я зрозуміла, що це саме те місце, яке я очікувала побачити, вже заради якого вартувало їхати у мандрівку. Маленьке село, оточене горами…

А ось тут ми кожного ранку вмивались…

Подвір'я

Після обіду ми надумали збігати на сусідню гірку, яку видно із вікна спальні.. вона на вигляд була так близько)) Лише коли сонце почало ховатись за горизонтом, ми вийшли з лісу. На полонині знаходяться колиби, у яких літом живуть пастухи. Звісно, на вершину ми навіть не пішли.) Вернулись до будинку Сосо вже затемна, він вже почав переживати де ми пропали і хотів іти нас шукати. :) А вже зранку вершина була покрита снігом.

Бечо

Пізно ввечері, після шикарної вечері, було чудове небо. Мабуть, таку кількість зірок я бачила лише у Криму, у дитинстві, та й то не впевнена. І навіть Ушба була відкрита.

А на наступний день ми ходили до льодовика Ушби…

Попередні частини

2 Comments

  1. velashevskyy
    Вересень 11, 2013

    катейка просто чумова! :)

    Відповіcти
    1. Syancya
      Вересень 11, 2013

      хороша і вредна)

      Відповіcти

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Scroll to top