Майже 7-ма година ранку, як ми прибули потягом у Тбілісі. Наших вредних сусідів-студентів у купе вже не було, а з вагону виходили останні пасажири.. Ми ж трішки проспали зупинку.) Тому зла жіночка-провідник гучно бігала по коридору та щось голосно кричала у нашу сторону, я у ту мить дуже втішилась, що не розумію грузинську.. Взагалі, їхня залізниця вартує того, щоб про неї написати окремий розділ.))

Тбілісі, площа Свободи, Freedom square

Залізниця

У грузинській залізниці оцінила те, що ніхто не штурхає тебе на кінцевій, щоб ти вставав – провідник лише ходить по коридору та голосно, дууууже голосно, оголошує, що пора забиратись із потягу. От тільки яка ситуація з проміжними станціями, я не знаю. Комусь може видатись то дрібницею, але мені ті штурханці від провідників у наших потягах псують настрій на хвилин 30.

Також, чомусь у нас у купе не було постілі, можливо, за неї треба доплачували додатково. Тоді, як ми їхали у з Тбілісі у Зугдіді в СВ-купе, постіль вже лежала на полицях. Грузинське СВ-купе являє собою звичайне купе, у якого немає верхніх полиць. І цікава особливість – математично виходить, що залізниці економічно невигідно, щоб люди їздили у СВ, так як ціни (потяг Тбілісі-Зугдіді) наступні:

  • сидячі місця – 14 ларі (гігантські крісла, багато місця, на вигляд як європейський перший клас)
  • купе – 11 ларі
  • СВ – 15 ларі

Сумарна вартість СВ-купе виходить 30 ларі, тоді як звичайного купе – 44.. Математика тут безсила. :)

квитки, потяг, Грузія

Також, нам сподобались квитки: Сашкові те, що їх видруковують аж три – один лишається у касира на вокзалі, інший віддається провіднику, а третій залишається; мені ж сподобалось наскільки квитки є зручними – навіть не розуміючи грузинської, розібрати який вагон, місце, номер потягу надзвичайно просто – бачите оті малюнки зверху квитка? От-от..

Про місто

Тбілісі зустріло нас сірим ранком та страшненьким, на перший погляд, вокзалом. На другий погляд він виявився дуже цікавим. :) Залізничний вокзал являє собою торговий центр, на останньому поверсі якого є зал очікування та каси. Над залом очікування є балкон зі столиками та, частково, розетками, де можна посидіти у спокої, чого не скажеш про сам зал очікування, який ввечері був забитий людьми.

По приїзді, ми направились до станції метро, яка є у 100 метрах від вокзалу. Разовий проїзд у метро коштує 50 тетрі, для цього треба купити картку (2 ларі), на яку нараховуються гроші. Коли картка вже не потрібна, її можна повернути назад у касу, тоді її вартість та всі залишки на картці повертаються. Єдиний нюанс, який ми почули, але проігнорували – чек за купівлю картки має зберігатись та при поверненні картки віддається. На початку нашої подорожі ми зберігали усі чеки, тому мали його.. у стопці 20-ти подібних)). То ж коли повертали картку, то показували по черзі усі чеки, які мали, поки жіночка на касі казала “не той.. і цей не той..”. Було весело.)

Також, у Тбілісі діє система єдиного електронного квитка у транспорті, яким і є картка метро. Так що, за ті ж 50 тетрі по місту можна пересуватись маршрутками, яких ми бачили багато, але так ними і не скористались.

Тбілісі

Жили ми у чудесному хостелі “Soul Hostel”, який, на жаль, уже закритий – власниця пішла у декрет і чи відкриватиме його потім, на момент нашого перебування, не знала.. А так би всім його рекомендувала, власники та персонал дууууже прикольні люди, особливо Гурам, з яким ми сиділи до 3-ої ночі, обговорюючи культуру, традиції Грузії, фотографію, музику… А ще там багато котів.))))

Тбілісі, Soul Hostel

Грузія, хостел, Тбілісі, коти

Цікаві місця

Хостел знаходився недалеко від палацу президента та у 10 хвилинах ходьби від площі Свободи, так що, можна сказати, ми жили у центрі, тому по місту пересувались в основному пішки, до того ж, Тбілісі гарне місто, гуляти там приємно.

Зокрема, хочеться виділити собор Цмінда Самеба (Пресвятої Трійці). Він настільки величний! Особливо рекомендую навідатись на нижні 4 (!!!) поверхи, вони дають можливість краще оцінити масштаби храму.

Цмінда Самеба, Грузія, собор, собор Пресвятої Трійці, Тбілісі

Цмінда Самеба, собор, собор Пресвятої Трійці, Тбілісі

Ще одним цікавим місцем є блошиний ринок біля моста у парку Dedaena, що розкинувся навколо. На жаль, я була лише у маленький його частинці, так як один день “хворіла” у хостелі, пере’ївши смажених грибочків..

Вартує навідатись у сірчані бані. Гурам рекомендував завітати до загальних, але такої ми не найшли (бань таки багато..), тому ми взяли кімнату на 6-ох за 50 ларі. Майте на увазі, що від сірчаної води срібло темніє (набуває симпатичного бронзового відтінку), щоправда,  експеримент з сережками показав, що з часом срібло повертається до свого нормального відтінку)).

Також біля бань є красивий каньйон із водоспадом у кінці доріжки. Вночі все красиво підсвічується, романтика.)

Подивитись на місто зверху можна з фортеці Нарікала, звідти відкривається вид на все місто, особливо красиве вночі, коли усе підсвічується. Піднятись до фортеці можна на фунікульорі, оплачуючи проїзд тією ж карткою, що і для метро, ціна, здається, 1.5 ларі.

Нічне Тбілісі

Нічне Тбілісі

З фортеці ведуть круті сходинки у старе місто, з вузенькими, але акуратними вуличками, де багато магазинчиків та різноманітних ресторанів. Хазяйка хостелу порекомендувала нам ресторан “Маспіндзело”, який є недалеко від фортеці. У ньому грала жива музика – піаніно та скрипка. Музиканти надзвичайно прикольні люди, Анрі, піаніст, виступав колись на Червноній Руті, тому і зіграв її нам та навіть заспівав українською. Ми були приємно вражені таким сюрпризом та підспівували на весь голос.)

Грузія, Тбілісі, Маспіндзело

Грузія, Тбілісі, Маспіндзело

Ну, і не можна не згадати нові архітектурні споруди  – музичний міст, парк під президентським палацом, будинок парламенту та “труби”-оперний зал. Комусь вони подобаються, комусь ні, але, на мою думку, побачити їх варто (та й нереально не побачити))), адже це є своєрідна візитка Тбілісі.

Місто залишило дуже приємне та тепле враження. Тут відчувається як дух, старовина міста, так і сучасні мотиви, які тісно і, як на мене, гармонійно переплелись між собою. І це те місто, у яке мені хочеться повернутись ще.

Запис про Тбілісі вийшов гігантським, і не вмістив багато чого, про що б хотілось розказати, так як ми провели у ньому 3 дні та маємо велику торбинку вражень.) Якщо дочитали сюди, то з мене цукерок за “силу духу”.)) На черзі – запис про Уплісціхе, а там ще трохи, і про Сванетію буде.. ;)

Попередні частини