Обробляю фотографії із екскурсії підземеллями, що відбулась у неділю, закутана у фліскову норвезьку ковдру і так на ностальгію потянуло.. Той день, що на фотографії, був дуже холодним і виснажливим у плані пересування – сильний зустрічний вітер, що пробирав до кісток, періодичний дощ, темне захмарене небо, непоганий перепад висоти.. Пригадую, з яким нетерпінням чекала, що дорога поверне направо, у сторону Гейрангера, адже попереду була чорна масивна скеля, закутана у грозові хмари, а дорога таки вела прямо до самої скелі… Мабуть, то був день, коли я найретельніше рахувала скільки кілометрів залишилось до кінцевої точки))

А ще… дуже хочеться у мандри, особливо у Татри – вони манять мене із кожною побаченою фотографією все більше і більше. Наразі ж, записані у список бажань.

До речі, друзі, а чи має хтось путівник Lonely Planet  по Бельгії? Позичила би на кілька тижнів в обмін на смаколик.