Шацькими озерами. Частина 1

Хочеться мені у гори з роверком. Кажу Сашкові  – “Поїхали”, а він мені – “Напишеш звіт про поїздку у Шацьк, тоді і поїдемо”. От такі виховні методи. А так як у гори мені дійсно дуже хочеться, то пора таки писати звіт. :)

Діло було досить давно – ще на день Конституції, а точніше 29 червня – 2 липня. Кількома сухими статистичними словами поїздку можна описати як:

  • формат – 1 день “дупи”, 1 день гниття та фінальний день “матрасу”;
  • кілометраж – з Ковелю до Любомиля – 143 км, з дому до дому –  майже 190 км;
  • озер – багато штук, купались у 4-ох;
  • люди та роверки – 12 штук;

Почалось усе дещо раніше до дати Ікс – з купівлі квитків. Так як дещо перед поїздкою відбулись зміни у розкладах потягів, то прийшлось на це діло потратити досить багато часу, щоб найкраще вивчити питання. Зупинились на наступному варіанті:

  • туди – 142Л Львів – Київ, відправлення о 21:53, прибуває в Ковель о 01:55
  • назад – 141К Київ – Львів, відправлення о 01:19, прибуває у Львів о 05:45

Також виявили, що о 02:10 з Ковеля відправляється дизель у Стару Вижівку, що дуууууже нам по дорозі. :) Тому вирішили зекономити близько 50 км нічної мандрівки.

Далі усе класично – зустрілись бандою на пероні, роверки у чохли та на третю полицю, послухали футбол по радіо, :D помилувались чудесними туманами і спатки. Ми з Сашком вирішили спати з комфортом, тому виканючили у провідника за 30 грн постіль на двох. Виявилась вологою, та все ж приємніше спати, ніж на голій полиці.

В половині 2-ої підйом, повиносили ровери у тамбур та чекаємо Ковеля. Вже 2-га година, а потяг навіть не починає пригальмовувати.. Лише 5 по 2-ій ми вискочили з вагонів. Навколо темна ніч, нічогісінько не видно, ряди колій і тільки стукіт провідників по колесах. Жіночка по гучномовцю оголошує про відправлення нашого дизеля, розуміємо, що на нього нам потрапити важкувато, але ми стараємось! Ровери у руки і погнали вздовж потягу, який, слід зазначити, стоїть на 1-ій, біля будівлі вокзалу, платформі, а нам на 9-ту. O_o Добігли до кінця потягу, перескочили через колії і… за потягом ряди порожніх, темних колій.. А у протилежній стороні видно світло від нашої дизеляки, яка спокійно собі від нас віддаляється. Виявляється, за вокзалом, у протилежній стороні, є ще кілька колій, в тому числі і потрібна нам. :) Поставились до цього філософськи – значить, судилось таки їхати по маршруту, а не халявити.

 Раз нам спішити нема куди, а попереду ціла ніч, то годинку ще потусувались на вокзалі)) Канапки, переодягання, фотографування, дуркування, знову канапки..

Ковельські перони

фото Сашка

Неспішно крутячи (хоч швидкість була досить нормальна, 22-27 км/год), милуючись нічними туманами на фоні синьо-рожевого неба, доїхали до повороту на Буцин. Там швидкий перекус, знову фотографування, відео-реєстрація факту нашого перебування на автобусній зупинці славетного села Буцин :D та продовження педалювання. Маячки та фари вже повимикали –  ранкового сонця, що ще ховалось за горизонтом було достатньо.

Буцин. Вимикаємо маячки

фото Сашка

А далі вже їхали та заглядали по сторонах – було гарне небо, симпатичні поля, і ми чекали от-от зустріти сонце. І перед Старою Вижівкою ми його зустріли :) 

фото Павла

фото Павла

Я ж зробила кілька фото, після чого акумулятор пішов спатки. А так як то була його перша розрядка, то треба було досадити, перш ніж заряджати знову.. Так що з того довгого дня моїх фото нема. :)

Помаленько докрутили до Старої Вижівки, подивились на перон, на який нас мав доставити дизель, де й зустріли його – очевидно, вертався назад. :)

фото Наталі

фото Павла

 Зробили фото на пам’ять, хтось наївся вишень, і помаленько далі, так як до нашого першого пункта призначення, озеро Луки, як рукою подати..

У Старій Вижівці

фото Наталі

 Далі буде.. ;)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Scroll to top