Януш Вишневський Самотність у мережіВчора дочитала. Хоча, точніше буде написати “поглинула” її. Писати свою рецензію не буду – інші люди (на жаль, першоджерело загубилось) гарно написали те, з чим я просто не можу не погодитись. Книга рве на маленькі шматки, емоції від неї просто-напросто зашкалюють. Обов’язкова для прочитання!

Клятий поляк. Він тримав мене три доби в своєму полоні.
Якщо б книжка «Самотність в мережі» була довшою, то я би вмерла від аритмії або тахікардії, голоду чи безсоння.
У мене був один-єдиний вибір — безтямно закохатися в його творчість.
Януш Вишневський — це письменник, який кожним своїм словом розриває читача на шматки зсередини, а вже кожним наступним реченням усе склеює докупи. А ви знали, що книги бувають бинтом і гіпсом? Його книги — так. Він обережно, не травмуючи, прищеплює вам залежність до ним же «виписаних» ліків.
Мішенню його роману стала історія головних героїв: генетика, який працює на Німеччину, і заміжньої домогосподарки. Сюжетна лінія настільки проста і в той же час надзвичайна, що змушує читача мимоволі жити двома життями відразу — своїм і життям цих людей, абсолютно чужих і взагалі нереальних. Кожна наступна сторінка” Самотності в мережі “доводить, що Вишневському вдалося збагнути незбагненне: він зрозумів жінку. І він не дивується складності її душевної конструкції, її непередбачуваній емоційності та логіці поведінки, яка не описується ніяким алгоритмом. Читаючи “Самотність в мережі”, забуваєш, що цю книгу написав чоловік . Чоловік, котрий , мабуть, фемініст……..