Веретільниця

anguis

Коли ми з Владиком спускались із полонини Лисича і вже пройшли мармуровий кар’єр біля Ділового, на дорозі ми зустріли цікаву істоту. Здалека я подумала, що то якийсь грубий гігантський черв’як,  зблизька – що то полоз. Щоправда, заокруглена голова викликала нотки сумніву, але те, що ця істотка не отруйна – була впевнена на 100%. Дуже вже вона нас боялась і намагалась безуспішно вибратись із закатаної дороги на обочину :). Тому ми допомогли трекінговими палками (вчасно, так як позаду вже їхала машина, яка б її просто переїхала) і рушили далі. І вже лише у Львові, пошуршавши трішки інтернетом виявила, що ми бачили веретільницю! Мене це приємно здивувало, цікаво було побачити її на власні очі, шкода, що не приділили їй більше уваги при зустрічі :)

Цією весною довелось “перевезти” маленького вужика через дорогу, так як теж їхали машини, а їх на тій ділянці часто переїжджають. А ще, по приїзді у Львів, із татом згадували як ми малими дітлахами ганяли полозів у Криму – набирали із моря воду у пістолетики чи й просто пляшки і вертаючись у табір часто зустрічали здоровенних 1,5-2 метрових жовтобрюхів (жовточеревих полозів), які спали, гріючись на розпечених каміннях. Для нас було задоволенням побризкати на них із пістолетика і спостерігати за ганебною втечею :). Ото дитинство було…)

zamenis_longissimus

На фото полоз, дуже мені сподобалось це фото :) Автор – FelixReimann, фото із вікіпедії.

More

Кам’янець-Подільський

20140606_kamianets_podilskiy_001

Цьогорічні другі змагання BoulderRing проходили у Кам’янець-Подільському, тому ми з Владом мали нагоду погуляти по місту. Взагалі, Кам’янець мені дуже подобається – скелі у місті, гарний каньйон, річка (хоч і брудна), старі мури… Хоча, відчувається дух провінції – ганяють цигани, дороги погані та без розмітки, будинки руйнуються, риштування як стояло, так і досі там, а продуктових магазинів у Старому Місті взагалі нема.  Тим не менше, Кам’янець я люблю :)

20140606_kamianets_podilskiy_002

На ті дні передавали зливи, але обійшлось лише хмарами на горизонті.

20140606_kamianets_podilskiy_003

20140606_kamianets_podilskiy_004

Стандартні ракурси міста :)

20140606_kamianets_podilskiy_005

20140606_kamianets_podilskiy_006

Хмари почали об’єднюватись у одну велику – виглядало серйозно, але нас оминуло. А от у Тернополі падав град.

20140606_kamianets_podilskiy_008

20140606_kamianets_podilskiy_009

20140606_kamianets_podilskiy_011

Ніколи не бувала біля оленя, що поруч з мостом у Старе місто. Виявляється, там є два ставочка, у яких живуть лебеді – в одному чорні, в іншому – білі :)

20140607_kamianets_podilskiy_012

20140607_kamianets_podilskiy_013

Перетікаючи ставок, вода падає водоспадом вниз.. А внизу відпочиваючі та ті, хто приїхав на скелі, приймають у ньому душ :) фу-фу-фу

20140607_kamianets_podilskiy_014

20140607_kamianets_podilskiy_015

Скелі дуже класні, кожних 1,5-2 метри набиті маршрути. От не було би так далеко їхати у Кам’янець-Подільський, це було б ідеальне місце для лазіння.

20140608_kamianets_podilskiy_025

До речі, про добирання – воно просто жахливе. Один з варіантів – залізничним сполученням до Хмельницького, а там з кількагодинною пересадкою іншим потягом (нам не підходило через пізнє прибуття у Кам’янець). Ми ж їхали автобусом (маленьким таким, як у нас до Миколаєва їздить..) Львів-Кам’янець-Подільський і це просто жахливо – він їде більше 6ти годин, зупиняється у кожному селі та по зав’язку набивається людьми, яких у тих же селах підбирає-висаджує. Вимотує таке добирання неймовірно, особливо, коли надворі під 30 градусів. Тому наступного разу їхатиму хіба машиною, або ж мине кілька років і я забуду як це було цього разу :)

More

Fujifilm X-M1. Перші враження

Вже досить довгий час заглядалась у сторону маленьких бездзеркалок – легких, шустреньких та невеликих, таких, щоб без проблем занести та завести на край світу. :) І таки обрала – Fujifilm X-M1 з кітом 16-50 із перспективою докупити блінчика. (більше…)

More

Ерджієс | Erciyes

20131228_erciyes_032

Перебуваючи у Каппадокії цієї зими (на Новий рік), ми поставили собі за мету пройтись у якийсь нескладний трекінг. Ознайомившись із картою, було прийнято рішення – Ерджієс (3917 м)! Він і досить близько від Кайсері – місця нашого прильоту у Каппадокію – лише 25 км, не надто високий і є нескладним у технічному плані. Тому запаслись роздрукованою схемою маршруту, GPS-треком, кішками, льодорубами і мотузкою. Останні – на всяк випадок. (більше…)

More

Зміни

Поміняла дизайн блогу, структуру категорій та деяких тегів, тому, любі читачі-спостерігачі, не дивуйтесь відсутнім фотографіям та битим посиланням – я усе виправлю, треба лише трішки часу ;)

More

Ямельниця

20140310_yamelnytsya_013

У понеділок з’їздили на скелі у селі Ямельниця. Погода тішила сонцем та безхмарним небом, хоча, вітер був досить холодним і часом у тіні каменя ставало зимно. Але ці дрібниці не змогли затьмарити задоволення від поїздки. :)

На сонці було настільки тепло, що можна було ходити у футболці та шортах, що хлопці і робили. Мені ж затишно було у вітровику, особливо коли починав дути вітер)

20140310_yamelnytsya_001

Хлопці розминались на “Стометрівці”, я трішки фотографувала, але потім перейшла на сонячну полянку, де читала ПДР… час вчитись, скоро здавати…

20140310_yamelnytsya_009

20140310_yamelnytsya_011

20140310_yamelnytsya_010

Ходили на розвідку у 4-ий сектор – цікавий він, хоч нічого цінного для боулдерінгу там нема. Є лиш скеля-корабель та зелені галявини навколо неї.

Знайшла на тій скелі-кораблі березового равлика. :)

20140310_yamelnytsya_017

На багатьох деревах ще жовте листя.. Такий дисонанс – у березні тепло, мов у кінці квітня, і жовто, мов восени.. Погода сказилась. :)

20140310_yamelnytsya_003

More

Про Ушгулі та все на світі

Sea

Не знаю як ви, але я страшенно втомилась – від води під ногами, відсутності сонця, затишшя на роботі по завданнях (бо скучно стає). Дуже хочеться поїхати (нарешті! 2 ж роки минуло від останньої поїздки..) до якогось моря чи океану, лежати пляцком на пляжі і засмагати. Але так складаються обставини, що раніше вересня, за попередніми підрахунками, ну ніяк не виходить вирватись у далекі теплі краї, і це трохи сумно..

Січень був настільки тривожним.. коли зранку починаєш день не із чашки кави з молоком, а з перегляду новин у ФБ.. Коли стає страшно від них.. і тремтячим голосом дзвониш до рідних, щоб запитатись як вони пережили цю ніч Там.. і так із дня у день.. Я рада, що він закінчився, рада, що нема тих страшних морозів, що до весни 17 (!!!) днів. Дуже її чекаю.. і спокою та миру у країні.

Лише тиждень тому трішки ожила, написала ще один (передостанній) запис про Ушгулі та почала із останнім, про Батумі. Вишиваю татові картинку на день народження, про яку ще напишу. Обробила фотографії із підйому на Ерджієс, але Норвегія та інші фото з Каппадокії лишились необробленими – комп’ютер знову перестав вмикатись.. І нема настрою навіть дивитись до нього. Чекаю якогось магічного пенделя, що взяти себе у руки і щось робити. Мабуть, треба просто квітів, сонця та трішки тепла.. Ще трішки, я знаю.. :)

П.С. Фото – хоч якась море-терапія.. :)

More

Грузія, ч. 9. Ушгулі

20121030_ushguli_016

Останній день у Сванетії ми вирішили провести менш активно, але не менш пізнавально – Сосо запропонував звозити нас в Ушгулі – одне з найвисокогірніших поселень у Європі (2200 метрів над рівнем моря).

Вартість поїздки у дві сторони – 25 ларі з людини, тому, враховуючи складність добирання в Ушгулі, ми із задоволенням погодились.

20121030_ushguli_005

Дорога від Местії до Ушгулі зайняла близько 3 годин – ми часто зупинялись, щоб помилуватись пейзажами, або ж Сосо показував нам якесь цікаве місце і розказував його історію, крім того, по тій дорозі дуже швидко і не поїдеш..

Із першого перевалу, відразу за Местією, Ушба відкривається сповна.. У такому ракурсі видно її велич та розміри.. Он який маленький пік Мазері зліва від неї.

20121030_ushguli_001

Дорога захоплює! Весь час або краса, яка заворожує подих, або стрімкі провалля, від яких завмирає серце. Особливо ефектно їхати на місці пасажира спереду бусика із відкритим вікном та слухати історії про те, що часто тут сипеться каміння зверху, а машини періодично злітають у провалля.. Брр..)

20121030_ushguli_003

По дорозі, зупинялись біля сванської вежі. У ній були драбини між поверхами, тому ми без проблем вибрались на верхній поверх. Вразив її стан – їй так багато років, а вона ідеально збереглась.. Немає ні надписів типу “Тут був Вася”, ні сміття..

20121030_ushguli_002

Сванські свинки. На вигляд, вони більш дикі, ніж свійські :)

20121030_ushguli_008

20121030_ushguli_009

20121030_ushguli_013

Ледь не у кожному будинку знаходиться ґестхаус або ж здається місце для наметів, особливо феєрично виглядає огороджене подвір’я повністю у болоті, по якому бігають свині та кури та табличка поряд “Camping place”. Хоч природа там красива і хотілось би залишитись там на день чи більше, щоб походити по околицях.

20121030_ushguli_011

Ушгулі – дуже колоритне місце. Тут і красива сучасна школа поряд з старими вежами; кам’яні, напівзруйновані будинки, на яких висять сателітарні антени; грунтові вулиці, на яких знаходять кафе для туристів із ліхтарями та парасольками від сонця…

20121030_ushguli_004

20121030_ushguli_012

20121030_ushguli_015

І звісно ж, чарівні види навколо, які просто не залишають байдужими. Шхара мене покорила, красива гора, велична..

20121030_ushguli_016

Попередні частини

More