Tagged: книги

Підсумки тижня 37, 2016. Про книжечки

підсумки тижня 37

Habent sua fata libelli
І книги мають свою долю

І, звісно ж, підсумки тижня 37 майже повністю пов’язані із книгами :) Все ж, Форум Видавців — одна із моїх улюблених подій у Львові. Бо хто ж не любить книжечок? той нам не товариш)
(більше…)

More

Підсумки тижня 35, 2016. Про початок

підсумки тижня 35

Omne initium difficile est
Всякий початок важкий

Відкриваю бложик, щось правлю, створюю чернетки, видаляю, думаю, чи воно комусь треба, чи мені треба, знову думаю, думаю, думаю… Як завжди, багато думаю про пусте :) Тому, зібравшись з духом та силами, починаю писати. Про те, що цікаво мені, і, можливо, буде цікаве чи корисне комусь, змотивує, дасть копняка чи просто надихне. Якщо так, то мені буде приємно :) Менше слів, більше діла, почнемо із маленького – лише позитивні висновки та підсумки тижня 35.
(більше…)

More

Ностальгія

ностальгія, Норвегія, мандри

Обробляю фотографії із екскурсії підземеллями, що відбулась у неділю, закутана у фліскову норвезьку ковдру і так на ностальгію потянуло.. Той день, що на фотографії, був дуже холодним і виснажливим у плані пересування – сильний зустрічний вітер, що пробирав до кісток, періодичний дощ, темне захмарене небо, непоганий перепад висоти.. Пригадую, з яким нетерпінням чекала, що дорога поверне направо, у сторону Гейрангера, адже попереду була чорна масивна скеля, закутана у грозові хмари, а дорога таки вела прямо до самої скелі… Мабуть, то був день, коли я найретельніше рахувала скільки кілометрів залишилось до кінцевої точки))

А ще… дуже хочеться у мандри, особливо у Татри – вони манять мене із кожною побаченою фотографією все більше і більше. Наразі ж, записані у список бажань.

До речі, друзі, а чи має хтось путівник Lonely Planet  по Бельгії? Позичила би на кілька тижнів в обмін на смаколик.

More

365, дні 7-13

7 січня, понеділок

З’їздили у Брюховичі до мами на цвинтар та навідались до родичів. У місті гарно, є відчуття свята, було бажання вийти з машини та трішки прогулятись. Цілий день морозило та ламало тіло, привіт, застудо!

Львів, Різдво, зима (більше…)

More

Здійснення бажань

Останній рік у мене дуже насичений у плані захцянок та їх здійснення.. це і курси першої меддопомоги, і навчання вальсів, і відвідування фотошколи.. і багато різних, маленьких та не дуже бажань. Маю відчуття, що спішу жити, навіть Макс (Баландюх) пропонував залишити щось на пенсію. На жаль, не все можна втілити у життя самостійно, а дещо і взагалі є нереальним.

Коли я майже місяць тому сиділа на Паренках та слухала хор, я остаточно вирішила навчитись грати на сопілці, щоб грати горам.. І вчора, проходячи повз Трембіту, зайшла і купила її. Поговорила з дядечком, що продав мені сопілку, призналась, що ні музичної освіти, ні навіть знань нот не маю, але дуже хочу навчитись. Добрий дядечко дав мені роздруковану аплікатуру та книжечку, у якій усе детально розписано. Попадаються ж у житті хороші світлі люди.

сопілка, хроматична сопілка

А з форуму видавців принесла додому кілька художніх книг, фотоальбом про Карпати,  кілька книг з легендами Львова та Карпат, а також товстеньку  книгу про рослинний світ Чорногори.. Тепер ще одне бажання, знати рослинки, ближче..

More

Ерік-Емануель Шмітт – Оскар і рожева пані (цитати)

…Поведай ему свои  мысли.  Те,  которые ты не высказываешь вслух, то есть те,  которые тебя  тяготят, преследуют, беспокоят, сковывают,  занимают место  свежих  идей  и разлагают тебя изнутри. Если  ты  их  не  выскажешь, рискуешь сделаться вонючей помойкой старых мыслей…

…Я понял, что ты  здесь. Что ты раскрыл  мне  свой секрет: смотри всегда на мир так, будто это  в первый  раз….

More

Януш Вишневський – Самотність у мережі

Януш Вишневський Самотність у мережіВчора дочитала. Хоча, точніше буде написати “поглинула” її. Писати свою рецензію не буду – інші люди (на жаль, першоджерело загубилось) гарно написали те, з чим я просто не можу не погодитись. Книга рве на маленькі шматки, емоції від неї просто-напросто зашкалюють. Обов’язкова для прочитання!

Клятий поляк. Він тримав мене три доби в своєму полоні.
Якщо б книжка «Самотність в мережі» була довшою, то я би вмерла від аритмії або тахікардії, голоду чи безсоння.
У мене був один-єдиний вибір — безтямно закохатися в його творчість.
Януш Вишневський — це письменник, який кожним своїм словом розриває читача на шматки зсередини, а вже кожним наступним реченням усе склеює докупи. А ви знали, що книги бувають бинтом і гіпсом? Його книги — так. Він обережно, не травмуючи, прищеплює вам залежність до ним же «виписаних» ліків.
Мішенню його роману стала історія головних героїв: генетика, який працює на Німеччину, і заміжньої домогосподарки. Сюжетна лінія настільки проста і в той же час надзвичайна, що змушує читача мимоволі жити двома життями відразу — своїм і життям цих людей, абсолютно чужих і взагалі нереальних. Кожна наступна сторінка” Самотності в мережі “доводить, що Вишневському вдалося збагнути незбагненне: він зрозумів жінку. І він не дивується складності її душевної конструкції, її непередбачуваній емоційності та логіці поведінки, яка не описується ніяким алгоритмом. Читаючи “Самотність в мережі”, забуваєш, що цю книгу написав чоловік . Чоловік, котрий , мабуть, фемініст……..

More